Головна
Автори
Леся Недзельська

Леся Недзельська

Художник

Леся Недзельска - українська художниця з м. Бердичів. Роботи Лесі легко знайти в інтернет-магазині Ideyka за копірайтом lesya_nedzelska_art.

Ось що розповідає про себе мисткиня:

«Творчі гени» дістались нам від дідуся. Він самоучка. Писав ікони, замальовував сільський побут, малював лебедів і квіти людям на заборах. З цієї причини в нашій сім‘ї багато «малюючих»: тітка, сестри, племінниці. Саме тому я з дитинства росла з чітким розумінням, що я художник. Малювати любила і люблю більше за все!
В 10 років ми з сестрою вступили до художньої школу. Вчились там до 16 років. Після закінчення вступили до Київського державного університету декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука. Зараз це академія. До речі, диплом і досі я не забрала. І ні разу він не пригодився. Тільки нікому не кажіть 😅

Я можу малювати всіма матеріалами із використанням різних технік (спасибі худ.інституту - це до частого питання «чи потрібна освіта для митця?»), але найбільше до душі акварель. По правді, пишу аквареллю не в класичній техніці, скоріше в змішаній: поєдную акварель з гуашевим білилом, з кольоровими олівцями, маркерами… Це дає змогу виписувати детальки, якими я часто «грішу». Деталізація, до речі, не є добре (як вважають спеціалісти), але так я кайфую. Хтось отримує задоволення від експресіі, бризгаючи фарбою на полотно. А я - від кропітливого малювання, наче в вишивці, хрестик за хрестиком. Така собі медитація. Часто я можу зранку сісти малювати, а отямитись лише ввечері. І зовсім не розуміти - де я, скільки часу пройшло і, головне - хто це все намалював. Оце як пояснити - не розумію.
Малюю іноді на замовлення на графічному планшеті, але то кошмар. Не до душі мені це. Наче все не справжнє… Мені потрібно відчувати папір, відчувати запах фарби, її текстуру.

Скільки малюю, стільки ж і чую «чому малюєш одних дівчат?». «Обожнюю» це питання. Скажімо так, простими словами: я малюю себе і свій душевний стан, мені просто необхідно це робити, бо інакше я взірвусь від надлишку невисловленних почуттів. Добре, що це знаходить відгук у людей! Це ще більше мене спонукає творити. Але навіть якщо це нікому не буде потрібно, я все одно робитиму це. Заберіть у мене всі матеріали - я буду малювати пальцем на склі, піску…
А ще дівчина/жінка - це найпрекрасніше, що створила природа. Її хочеться малювати, милуватись нею. Хочеться наповнювати світ красою, хочеться, щоб світ став добрішим, чуттєвішим. Зазвичай, не вкладаю в картину якусь ідею, конкретне «послання» до глядача, бо, як писала вище - це, скоріше, бажання ділитись ємоціями, настроєм, чим закликати глядача до конкретних дій.

Часто ідеї приходять перед сном, часто - коли просто олівцем по паперу вожу і з цих плям, ліній складається новий образ. Часто добре навчене око від інших картин, фільмів, подорожей спливає на папері в чіткому образі. Іноді, роблячи побутові справи або просто йдучи по вулиці, виникає образ чи ідея… Але це не так все просто описати. До сих пір не можу точно сказати, як це відбувається. Іноді, поєднання перших кольорів викликає вибух в моїй голові і мене розпирає від ідей: хочу намалювати десять картин одразу і дня мало і, здається, життя замало, щоб реалізувати все задумане. І моя улюблена фраза: натхнення - відмазка для лінивого! Нічого не треба чекати, ніякого натхнення, просвітлення…просто треба сідати і робити! «Апетит приходить під час їжі».

Більше сюжетів Лесі Недзельської тут